Як правильно обрізати яблуню і коли це краще робити – одне із найпоширеніших запитань садівників. Відповідь одна: до початку сокоруху. Тобто можна обрізувати або ранньої весни до набубнявіння бруньок, або восени після того, як обпаде більшість листя.
Найоптимальніший час кінець лютого – початок березня, щойно відступили морози.Обрізка яблунь не повинна стати для них шоком, тому не захоплюйтесь, обрізуйте не більше третини гілок за рік, а на молодих деревцях й того менше. Краще щороку потроху обрізати, аніж робити велику перерву, а тоді позбавити дерево половини крони.
Хоч і складна ця наука, але цілком по силах кожному дачнику!
Значення елементів мінерального живлення
Провідний експерт
07.11.2022
В даному розділі Ви дізнаєтеся, які елементи живлення необхідні Вашим рослинам.
Азот (N)
Фізіологічна роль азоту: азот є найбільш лімітуючим елементом мінерального живлення при формуванні високої продуктивності культур. Атомами азоту створюється основа протоплазми клітин. Він є складовою нуклеїнових кислот, амінокислот, білків, ліпоїдів, хлорофілу та багатьох ферментів. Сільськогосподарські культури проявляють більшу потребу в азоті, аніж в інших елементах мінерального живлення. Достатній вміст азоту в культурах забезпечує активний перебіг усіх життєво важливих фізіологічних процесів. Азот бере участь у синтезі зеленого пігменту (хлорофілу), без якого неможливий фотосинтез, перетворення сонячної енергії в енергію хімічних зв’язків. Амонійний азот бере участь у синтезі амінокислот, які є складовою білків. За рахунок азоту поліпшується ріст і розвиток культур: утворюються міцні стебла, листки набувають темно-зеленого кольору, поліпшується формування репродуктивних органів (квіток, плодів, насіння), підвищується стійкість культур до стресів та їх продуктивність.
Дефіцит азоту (N)
Ознаки нестачі азоту: нестача азоту викликає порушення енергетичного обміну культур, вони гірше використовують світлову енергію; знижується інтенсивність фотосинтезу; зростають енергетичні витрати на підтримку структури цитоплазми клітин. Азотне голодування знижує водоутримуючу здатність тканин культур. Дефіцит азотного живлення також зменшує ефективність використання культурами води та призводить до зниження їх врожаю. За нестачі азоту пригнічується ріст і розвиток культур (стебла потоншуються, стають витягнутими, слабко розгалужуються, зменшується розмір листків, погіршується формування репродуктивних органів (органів плодоношення), зав’язь і плоди передчасно опадають, внаслідок чого знижується і продуктивність культур. За нестачі азоту спочатку знебарвлюються нижні листки, починаючи від верхівки до країв листків, їх колір змінюється від темно- до світло-зеленого. Листки поступово набувають помаранчевого та червонуватого відтінків і поступово засихають та опадають. Нестача азоту на культурах може проявлятися на забур’янених ділянках, на кислих, перезволожених ґрунтах, у холодну погоду та за тривалої посухи.
Фосфор (P)
Фізіологічна роль фосфору: фосфор відіграє важливу роль у фізіологічних процесах. Він бере участь у синтезі білків, репродуктивному процесі, енергетичному обміні, створенні клітинних мембран і передачі генетичної інформації. Фосфор прискорює ріст і розвиток культур, сприяє швидкому формуванню кореневої системи, всім процесам, пов’язаним із заплідненням квіток, утворенню зав’язі, формуванню та достиганню плодів, підвищує стійкість культур до хвороб, врівноважує дію азотних добрив. Фосфор є стимулятором цвітіння. За достатнього фосфорного живлення культури стають більш холодо- та морозостійкими. Фосфор сприяє більш економному витрачанню води, покращуючи таким чином водний режим культур. Фосфоровмісні добрива забезпечують покращення рівня врожайності культур навіть за низького забезпечення їх водою.
Дефіцит фосфору (P)
Ознаки нестачі фосфору: за нестачі фосфору послаблюється фотосинтез, дихання, транспірація, фіксація азоту, вміст фотосинтетичних пігментів, порушується розподіл фосфору у донорно-акцепторній системі культур, погіршується виділення органічних кислот кореневою системою. Нестача фосфору гальмує синтез білків, підвищує вміст нітратного азоту. За нестачі фосфору погіршується вуглеводний обмін, знижується накопичення цукрів, знижується морозо- та зимостійкість культур. Ознаки нестачі фосфору яскравіше виражені на старих і нижніх листках. Нижні листки набувають тьмяно-сірого або темно-зеленого відтінку. Згодом на листкових пластинках з’являється пурпуровий відтінок, листки скручуються та передчасно відмирають. Нестача фосфору може посилюватися на ґрунтах із низьким вмістом органічної речовини, підвищеною кислотністю або на лужних ґрунтах та на ґрунтах із високим вмістом заліза.
Калій (K)
Фізіологічна роль калію: калій сприяє обводненню протоплазми та підвищує її водоутримуючу силу. Калій бере участь у гідратації колоїдів цитоплазми. Фізіологічна роль калію в цьому процесі полягає в тому, що він створює осмотичний тиск у клітинах і безпосередньо зв’язує диполі води. Калій є активатором більше 60 ферментів і ферментних систем. Він бере участь у транспортуванні продуктів фотосинтезу до репродуктивних органів. Через активування хлорофілу калій опосередковано є учасником енергетичного та вуглеводного обмінів, сприяє переміщенню вуглеводів з органів утворень до органів накопичення (коренеплоди та репродуктивні органи). Калій регулює роботу продихів листків у процесах фотосинтезу та транспірації, підвищує посухо-, холодо-, морозо- та зимостійкість, стійкість культур до хвороб, покращує їх цвітіння та плодоношення, позитивно впливає на смакові якості плодів. Калій бере участь у формуванні високої врожайності з поліпшеною товарністю та якістю.
Дефіцит калію (K)
Ознаки нестачі калію: дефіцит калію призводить до того, що азот не включається в процеси обміну. Це знижує вміст амінокислот в організмах культур. За нестачі калію листя стає гофрованим (куполоподібним), воно в’яне й опадає, знижується тургор. Найчастіше ознаки дефіциту калію проявляються на краях листків, які покриваються зеленими плямами, а за гострого дефіциту вони стають коричневими та утворюється «крайовий опік». Нестача калію знижує врожайність та якість товарної продукції; погіршується здатність плодів та овочів до зберігання. Нестача калію може посилюватися на кислих, піщаних або важких ґрунтах, за посушливих умов, за надмірної кількості опадів, на ґрунтах із високим вмістом магнію та натрію.
Кальцій (Ca)
Фізіологічна роль кальцію: роль кальцію для культур багатогранна. Він відіграє важливу роль у транспорті вуглеводів, позитивно впливає на ріст і розвиток бічних кореневих волосків, контролює фізико-хімічні властивості протоплазми (в’язкість, проникність тощо), що позитивно впливає на проходження біохімічних процесів, прискорює витрати запасних білків насіння при проростанні, має позитивний вплив на процеси фотосинтезу. Сполуки кальцію з пектиновими речовинами склеюють стінки деяких клітин між собою і поліпшують їх міцність. Кальцій активує обмінні процеси культур та їх ферменти. Він є антагоністом інших катіонів, що перешкоджає їх надмірному надходженню до культур. Кальцій підвищує жаростійкість, усуває токсичну дію міді, заліза, цинку, сприяє засвоєнню азотовмісних сполук.
Дефіцит кальцію (Ca)
Ознаки нестачі кальцію: за нестачі кальцію відбувається патологічний розвиток тканин меристеми, а саме у клітин, які діляться, не утворюються клітинні стінки, і тому виникають багатоядерні клітини, або клітини утворюються дуже дрібного розміру. Стебла таких культур втрачають міцність, гальмується ріст бічних коренів, кореневих волосків і листя. Втрата здатності росту коріння в довжину обмежує надходження елементів мінерального живлення (NРК тощо). Низька забезпеченість кальцієм викликає набухання пектинових речовин кореневої системи, що призводить до ослизнення клітинних стінок, зниженню імунітету та зараження різними аеробними мікроорганізмами і збудниками кореневих гнилей. За нестачі кальцію на яблуні та груші на їх плодах утворюються вдавлені темно-коричневі плями, м’якуш плодів під плямами стає губчастим. Такі плями викликають фізіологічне захворювання «гірка плямистість плодів». За зниження вмісту кальцію у ґрунті знижується його буферність, що призводить до підкислення ґрунту. Підвищується фізіологічна активність оксиду алюмінію, що може призвести до токсикозу плодових дерев. Нестача кальцію на культурах посилюється на кислих, піщаних, торф’яних ґрунтах, за посушливих умов та на ґрунтах із високим вмістом алюмінію.
Магній (Mg)
Фізіологічна роль магнію: магній ще називають мінералом життя. Він є центральним атомом у молекулі хлорофілу, який акумулює сонячну енергію в процесі фотосинтезу. Магній забезпечує транспортування енергії, активує фермент, що стимулює участь оксиду вуглецю (СО2) у процесі фотосинтезу. Він є складовою запасної речовини – фітину, який використовується в енергетичному обміні і є джерелом фосфорної кислоти. Магній бере участь у побудові пектинових компонентів стінки клітини та є активатором багатьох ферментів. Магній покращує синтез ефірних олій, каучуку, вітамінів С і А. При підвищенні кількості магнію в культурах зростає вміст органічних і неорганічних форм фосфорних сполук, що обумовлено роллю магнію в активації ферментів, які задіяні в метаболізмі сполук фосфору.
Дефіцит магнію (Mg)
Ознаки нестачі магнію: дефіцит магнію проявляється спочатку на старих листках і згодом переходить на молоде листя та на інші органи культур. На листках між жилками виникає хлороз, хоч листки й залишаються зеленими; їх забарвлення нагадує ялинку, а за гострого дефіциту магнію спостерігається «мармуровість», пожовтіння та скручування листків. Тканини між жилками можуть забарвлюватись у різний колір: жовтий, червоний, помаранчевий, фіолетовий. Далі листки поступово відмирають, починаючи з країв. Листки скручуються та поступово опадають. У плодових культур листки починають опадати з нижніх пагонів навіть влітку, при цьому спостерігається і опадання плодів. Тривала та висока освітленість посилює нестачу магнію. Нестача магнію на культурах найбільше відчутна на піщаних ґрунтах, оскільки вони мало забезпечені магнієм і кальцієм. Високе забезпечення магнієм мають сіроземи, проте чорноземи мають проміжне забезпечення магнієм. Зі зниженням рН ґрунтового розчину надходження магнію в культури погіршується.
Залізо (Fe)
Фізіологічна роль заліза: коли говоримо про хлорофіл, то уявляємо собі залізо, оскільки процеси утворення хлорофілу відбуваються за участі заліза. При фотосинтезі органічні комплекси заліза беруть участь у перенесенні електронів. Дихання культур, зокрема, його інтенсивність визначається рівнем заліза у пасоці культур. Залізо регулює процеси окислення та відновлення складних органічних сполук. Залізо здатне реутилізуватися, тобто пересуватися зі старого листя до молодого.
Дефіцит заліза (Fe)
Ознаки нестачі заліза: дефіцит заліза є проблемою для багатьох сільськогосподарських культур, оскільки переважна більшість ґрунтів характеризується низьким вмістом доступних для культур форм заліза (Fe). За нестачі заліза в культурах затримується синтез ростових речовин (ауксинів), змінюється забарвлення листків від світло-жовтого до майже білого. Нестача заліза впливає на різні фізіологічні процеси культур, що відображається ослабленим їх ростом і розвитком та зниженням їх врожайності. Нестача заліза частіше проявляється на карбонатних ґрунтах із високим вмістом засвоюваних фосфатів та з високим вмістом міді, цинку, марганцю, проте дерново-підзолистим ґрунтам характерний надлишок заліза.
Бор (B)
Фізіологічна роль бору: бор у біохімічних процесах культур виступає як регулятор, який відповідає за синтез стимуляторів та інгібіторів росту і розвитку культур. Жоден із процесів обміну речовин не відбувається без участі бору. Він бере участь у вуглеводному обміні та сприяє заплідненню квіток. Бор сприяє кращому використанню кальцію та посилює утворення бульбочок на коренях бобових. Бор позитивно впливає на утворення стінок клітин і розвиток тканин. Він потрібен культурам протягом усієї вегетації, оскільки саме бор регулює синтез і транспорт вуглеводів, ростових речовин, аскорбінової кислоти від листків до органів плодоношення та коріння. Під впливом бору культури раніше зацвітають і дають насіння; завдяки тому різко знижуються ураження хворобами і підвищується насіннєва продуктивність, а також поліпшується вміст цукрів і сухої речовини в ягодах і в товарному врожаї плодових культур.
Дефіцит бору (В)
Ознаки нестачі бору: за нестачі бору погіршується ріст і розвиток кореневої системи, а стебел – взагалі припиняється, згодом з’являється хлороз верхівкової точки росту, яка за сильної нестачі бору відмирає. Культури посилено кущаться, утворюють бічні пагони, які швидко припиняють ріст і розвиток, квіток на культурах утворюється дуже мало, або їх взагалі немає, утворюються пустоцвіти, опадає зав’язь. Навіть за незначної нестачі бору затягується період цвітіння, погано зав’язується насіння, знижується врожайність культур. Бор не здатний перерозподілятися між старими та молодими органами культур. Нестача бору найчастіше спостерігається на карбонатних, заболочених, а також провапнованих ґрунтах, вона посилюється в посушливі роки та при надмірному застосуванні азотних і вапнякових добрив.
Марганець (Mn)
Фізіологічна роль марганцю: процеси дихання, фотосинтезу, реакції вуглеводного обміну, білкового обміну, біосинтез ДНК, РНК та гетероауксину, утворення аскорбінової кислоти та хлорофілу неможливі без участі марганцю. Марганець посилює накопичення хлорофілу та синтез цукрів, визначає інтенсивність дихання, проявляє позитивний вплив на переміщення фосфору з нижніх старіючих листків до верхніх і до репродуктивних органів культур та позитивно впливає на процеси їх плодоношення. Підвищуючи водоутримуючу здатність клітин культур, марганець знижує їх транспірацію. Марганець активує численні ферменти, особливо в процесах фосфорилювання, та бере участь в окисно-відновних реакціях. Марганець прискорює розвиток культур, позитивною впливає на їх плодоношення. Під впливом марганцю підвищується вміст цукрів у коренеплодах буряка та моркви і вміст крохмалю в бульбах картоплі.
Дефіцит марганцю (Mn)
Ознаки нестачі марганцю: симптоми марганцевої недостатності проявляються, в першу чергу, на молодих листках у вигляді міжжилкового хлорозу. Далі спостерігається плямистий некроз на листках і потемніння коренів. За дефіциту марганцю знижується морозостійкість культур. Крім того, відбувається ослаблення росту та розвитку і втрата клітинами тургору, також збільшується ламкість пошкодженого листя культур. За нестачі марганцю культури починають чахнути й вражаються сірою плямистістю. Найбільше від нестачі марганцю страждають злаки (пшениця, ячмінь, овес), картопля, кукурудза, квасоля, горох, буряк, овочеві та плодово-ягідні культури. Нестача марганцю на культурах найчастіше проявляється на вапнованих дерново-підзолистих, карбонатних, нейтральних і лужних ґрунтах (де рівень pH становить близько 6.0-6.5), а також на ґрунтах, що мають високий вміст гумусу.
Цинк (Zn)
Фізіологічна роль цинку: цинк бере участь в утворенні хлорофілу, запобігає передчасному розпаду зв’язку хлорофілу з білком, є компонентом дихальних ферментів культур. Він посилює процеси запліднення, впливає на поглинання кореневою системою елементів мінерального живлення і транспорт їх у надземні органи культур, посилює поглинання культурами бору та міді. Цинк відіграє важливу роль у синтезі білків та ауксинів (гормонів росту), бере участь в окисно-відновних реакціях, у регулюванні утворення АТФ. Підвищує посухо-, жаростійкість культур і стійкість до збудників грибкових та бактеріальних хвороб. Збалансоване фосфорне (Р) та цинкове (Zn) живлення бобових культур – необхідна умова активного розвитку симбіотичних бактерій роду Rhizobium, які фіксують атмосферний азот. Під впливом цинку покращується синтез цукрів, крохмалю та аскорбінової кислоти в товарній продукції культур.
Дефіцит цинку (Zn)
Ознаки нестачі цинку: за нестачі цинку сформовані верхні листки набувають жовто-зеленого забарвлення, покриваються плямами та відмирають. Молоді листки утворюються дрібними, їх краї стають хвилястими. На яблуні та груші плодові бруньки погано закладаються, пагони на верхівках гілок утворюються з вкороченими міжвузлями та дрібними листками. Плоди стають дрібними, спотвореними, їх сік набуває водянистого та «дерев’янистого» смаку. Нестача цинку сильно впливає на розвиток насіння. За його дефіциту відбувається значне накопичення розчинних азотних сполук (амінів та амінокислот), що призводить до порушення синтезу білків; окрім цього, порушується проникність мембран. Культури стають менш стійкими до ураження хворобами, знижується врожайність, а за гострої його нестачі – гинуть. Найчутливіші до нестачі цинку плодові, цитрусові, виноград, томати, кукурудза та бобові культури. Менш чутливі – буряк, капуста, картопля, цибуля, огірок та ягідні культури. Нестача цинку проявляється на піщаних слабколужних (або близьких до нейтральних) і карбонатних ґрунтах. Високі норми азотних і фосфорних добрив посилюють нестачу цинку на культурах.
Мідь (Cu)
Фізіологічна роль міді: входить до складу ферментів, які беруть участь в окисно-відновних процесах, покращують інтенсивність фотосинтезу, сприяють утворенню зеленого пігменту (хлорофілу), мають позитивний вплив на азотний та вуглеводний обміни, підвищують морозо-, посухостійкість, стійкість культур до грибкових і бактеріальних хвороб.Мідь позитивно впливає на підвищення вмісту крохмалю в бульбах картоплі, цукру та аскорбінової кислоти в плодах та ягодах плодових і ягідних культур, білка – в зерні зернових культур, цукру – в коренеплодах цукрового буряка, моркви, жиру – в зерні олійних культур. Культури потребують міді на початкових фазах їх росту та розвитку, а до початку цвітіння засвоєння міді майже завершується.
Дефіцит міді (Cu)
Ознаки нестачі міді: за нестачі міді спостерігається в’янення культур, проявляється хлороз на верхніх листках, втрачається тургор, затримується стеблування, слабко формується насіння. За сильної нестачі міді припиняється ріст і розвиток культур, листки на верхівках стебел опадають, порушується утворення репродуктивних і запасаючих органів культур. На плодових деревах розвивається суховерхість. На листкових пластинках слив та абрикосів з’являються ознаки хлорозу. У томатів коренева система повільно розвивається, затримується ріст і розвиток пагонів, листки набувають темно-синьо-зеленого забарвлення та закручуються, квітки не утворюються. Якщо візуальні ознаки міді на культурах відсутні, проте існує прихована нестача міді, завжди буде суттєве зниження врожайності культур. Досить чутливими до нестачі міді є овочеві культури, буряк столовий, горох, менш чутлива – картопля. Мідь не здатна пересуватися зі старого листя до молодого (до реутилізації). Нестача міді на культурах проявляється на піщаних ґрунтах із високим вмістом азоту.
Молібден (Мо)
Фізіологічна роль молібдену: молібден входить до складу ферментів, які відновлюють нітратний азот (NO3) до амонійного (NH4), бере участь у вуглеводному та фосфорному обмінах, синтезі вітамінів, зеленого пігменту (хлорофілу), синтезі та обміні білкових речовин, посилює інтенсивність фотосинтезу. Молібден відіграє важливу роль у фіксації азоту з атмосфери бульбочковими бактеріями бобових культур, що позитивно відбивається на вмісті азоту в ґрунті. Молібден підвищує морозо- та посухостійкість культур, виконує захисну функцію щодо токсичного впливу рухомого алюмінію на культури. Завдяки молібдену підвищується якість товарного врожаю, збільшується вміст білка в зерні та сіні бобових культур, цукрів і вітамінів у товарній продукції овочевих культур.
Дефіцит молібдену (Мо)
Ознаки нестачі молібдену: візуальні ознаки нестачі молібдену на культурах подібні до ознак нестачі азоту, але вони проявляються на верхніх листках. За значної нестачі молібдену між жилками старих листків, переважно з верхнього боку, з’являються яскраво-жовто-зелені або блідо-оранжеві плями. Молоді листки скручуються всередину і мають вигляд ложечок, відмирають точки росту, жилки листків залишаються світло-зеленими. Ріст культур сповільнюється, затримується цвітіння. В капусти цвітної суцвіття розділяється на неоднакові групи приквітків, у томатів квітконіжка стає дуже вкороченою, квітки майже сидячі на стеблі та передчасно опадають, у бобових культур на кореневій системі не утворюються симбіотичні бульбочкові бактерії, що негативно відбивається на фіксації азоту з атмосфери. В багатьох культур (капусти, редиски, томатів та ін.) перші ознаки нестачі молібдену спостерігаються вже на сім’ядолях, а згодом – і на інших органах. Найчутливішим до нестачі молібдену є бобові культури, капуста цвітна та білоголова, редиска, салат і шпинат. Такі культури, як картопля, томати позитивно реагують на наявність молібдену в ґрунті. До бідних за вмістом молідбену належать піщані та супіщані ґрунти, а відносно багатими вважаються глинисті та суглинні. Нестача молібдену на культурах зазвичай проявляється на кислих ґрунтах (рН<5.2) із низьким вмістом органічної речовини.
З препаратами для підживлення культур можна ознайомитися в категорії «Стимулятори росту та мікродобрива»
