Асиміляція — процес поглинання, засвоєння та накопичення рослинами простих хімічних сполук з навколишнього 
середовища для синтезу власних органічних сполук різного ступеня складності.

Генерація — розвиток комах від стадії яйця та народження (при живородінні) до статевої зрілості.

Грибниця (міцелій) – система тонких розгалужених ниток або гіф, що знаходяться на поверхні субстрату, де живе гриб, або 
всередині нього.

Діапауза — період відносного спокою в розвитку комах, що характеризується різким зниженням обміну речовин, припиненням 
росту та формотворних процесів. Діапауза – одне з пристосувань комах до несприятливих умов існування.

Ембріональний розвиток – цикл, що включає в себе всі зміни, які відбуваються під оболонкою яйця, в результаті яких з 
одноклітинного організму (яйця) формується багатоклітинна істота (личинка).

Еонімфа – личинка, яка завершила свій розвиток і живлення та перейшла до місць заляльковування.

Епідерміс — покривна тканина листків, молодих стебел, частин квітки; складається з одного шару живих клітин.

Живородіння — спосіб відтворення потомства, при якому самка народжує личинок (характерно для попелиць).

Заляльковування — процес перетворення личинки на лялечку у комах з повним метаморфозом. Перед заляльковуванням 
личинки багатьох комах утворюють (в’ють) різноманітні кокони.

Імаго — кінцева стадія розвитку комах. Імаго називають дорослу комаху.

Клейстотецій — замкнуте плодове тіло, в якому сумки розміщуються хаотично або скупченнями у внутрішній порожнині. 
Звільнення сумок і спор відбувається при руйнуванні плодового тіла або при розриві його оболонки.

Конідія — одно- або багатоклітинна спора безстатевого розмноження, що утворюється на звичайних або диференційованих 
гіфах-конідієносцях.

Кутикула — захисний шар на поверхні рослин, що утворюється за допомогою епідермальних клітин листя, молодих пагонів 
та інших повітряних органів рослин, не вкритих перидермою.

Мембрана клітин — зовнішня оболонка живої клітини, яка відокремлює цитоплазму клітини від навколишнього середовища.

Міграція — періодичні або нерегулярні переміщення комах на більш-менш значні відстані.

Некроз – утворення плямистостей на листках, стеблах, репродуктивних органах, коренях. Плями бувають різного розміру та 
кольору, часто оточені облямівкою. Нерідко на них можна побачити наліт або інші патологічні утворення.

Німфа — стадія післязародкового розвитку деяких комах, які розвиваються з неповним перетворенням. Нагадує дорослу 
особину, але відрізняється від неї недорозвиненими крилами та статевим апаратом.

Ооспора — спора, що утворюється в результаті запліднення, перебуває у стані спокою і здатна переносити несприятливі 
умови навколишнього середовища.

Паренхіма — рихла сполучна тканина, яка складається з однакових за розміром клітин.

Партеногенез — одна з форм статевого розмноження, при якій яйцеклітини розвиваються без запліднення.

Патоген — організм, що спричиняє розвиток хвороби в рослині, викликає патологічні явища – порушення обміну речовин, 
зміну забарвлення, деформацію та ін.

Перидерма — вторинна покривна тканина.

Пікніди — кулясті або грушоподібні плодові тіла грибів зі щільними стінками, внутрішня поверхня яких вкрита шаром 
конідієносців.

Покоління — період, який триває зі стадії життєвого циклу (яйце) до такої ж стадії потомства.

Популяція — сукупність особин певного виду, здатних до схрещування в межах популяції, що заселяють обмежену територію 
ареалу виду.
Протоплазма — вміст живої клітини, до якої входять цитоплазма та ядро.

Сапрофітні гриби — організми, які живляться органічною речовиною відмерлих рослинних решток (найпростіші, бактерії, 
гриби).

Склероції — щільні сплетіння міцелію різної форми (переважно округлої та витягнутої) та розмірів (від мікроскопічних до 20-
30 мм в діаметрі і до 20 кг вагою), призначені для збереження гриба в несприятливих умовах.

Спора — репродуктивна структура, пристосована для поширення та виживання в неактивному стані протягом тривалого 
періоду за несприятливих умов.

Статевороздільні (амфігонні) види — види, в яких є окремо чоловічі та жіночі особини.

Сума ефективних температур — загальна кількість тепла (сума середньодобових температур), необхідна для завершення 
конкретного етапу онтогенезу або біологічного циклу шкідника.

Транспірація — процес випаровування води з поверхні рослин, що відбувається через продихи та кутикулу.

Фотосинтез — процес утворення зеленими рослинами, синьо-зеленими водоростями та деякими бактеріями органічних 
речовин із вуглекислого газу й води за допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом.

Хлороз — руйнування або недостатнє вироблення хлорофілу у зелених рослин внаслідок дефіциту елементів живлення або 
розвитку хвороби. Рослини набувають блідого, жовтого або жовтувато-білого забарвлення.

Хлорофіл — зелений пігмент, який міститься в клітинах рослин, деяких водоростей і ціанобактерій, що надає їм відповідного 
кольору.

Цитоплазма – основна за об’ємом частина клітини, її внутрішній вміст, в якій перебувають усі клітинні органели, крім ядра