Груші в саду – це завжди прикраса, особливо, коли дерева увішані солодкими соковитими плодами, які до того ж зберігаються не гірше за яблука. Кращі сорти груш дарують щедрий урожай, і навіть посадивши лише декілька грушевих дерев, ви не пожалкуєте – їх можна висушити і використовувати в узварах, робити желе та варення.
Ранні сорти груш
Ранні сорти можуть зберігатися кілька тижнів, як і яблука. Особливість ранніх сортів – м’яка груша, яку можна їсти прямо з дерева.
Мліївська рання – плоди достигають на початку серпня. Плоди солодкі, напівмаслянисті, вагою до 100 г. Дерево виростає до 5 м заввишки.
Молдавська рання – плоди достигають на початку серпня. Плоди кисло-солодкі, маслянисті, масою до 150 г. Дерево високоросле.
Улюблениця Клаппа – цьому сорту американської селекції більше, як півтора століття. Плоди дозрівають на початку серпня. Плоди кисло-солодкі, маслянисті, масою 140–230 г. Дерево середньо- і високоросле.
Липнева рання – плоди достигають у середині липня. Грушки кисло-солодкі, ніжні, масою 130–160 г. Дерево високоросле.
Пізні сорти груш
Осінні сорти груш мають більш щільну м’якоть, грубішу шкірку. Такі грушки зберігаються зазвичай 2–3 місяці, до Нового року.
Карола – шведський сорт із дуже великими плодами (250–300 г). Збирати їх можна у вересні-жовтні, зберігати до лютого. Спочатку груша зелена, потім стає золотистою з рум’янцем. М’якоть солодка, дрібнозерниста. Дерева високорослі.
Ноябрська – пізньоосінній сорт молдавської селекції. Еталонний сорт, якому майже 70 років. Плоди соковиті, кисло-солодкі, маслянисті, великі – до 360 г. Урожай зберігається до січня. Дерева високорослі.
Давид – груша німецької селекції. Дозріває на початку жовтня, зберігається до 6 місяців. Плоди зелено-жовті, кисло-солодкі, масою до 300 г. Дерева низькорослі.
Бере Боск – груша французької селекції. Дозріває у вересні-жовтні, не осипається, але зберігається недовго, лише місяць. Плоди жовті, м’якоть солодка, соковита, щільна. Маса грушок – 150–250 г. Дерева високорослі.
Зимові сорти груш
Як ви вже здогадались, зимові груші мають ще більш щільну м’якоть, а розмірами часто перевершують осінні та літні грушки. Я раджу садити випробувані в Україні зимові сорти груш:
Дельбарью – сорт французької селекції. Груші достигають у кінці жовтня, зберігаються в холоді 6 і більше місяців. Плоди соковиті, маслянисті, масою 300–400 г. Дерево низькоросле.
Тающая – кримський сорт. Плоди зривають у вересні, вони довго не обсипаються. Грушки зеленувато-жовті, солодкі з кислинкою, маслянисті, масою 370–400 г, інколи – 700–900 г. Урожай в холоді зберігається до кінця січня.
Яблунівська – український сорт. Плоди зривають у серпні. Грушки жовті, щільні, кисло-солодкі, маслянисті. Маса – 220–250 г. Дозрівають на початку грудня, зберігаються в холоді до весни. Дерево високоросле.
Марія – кримський сорт. Плоди зривають на початку жовтня. Грушки зеленувато-жовті, м’якоть масляниста, кисло-солодка. Грушки масою 220–350 г. Урожай в холоді зберігається до травня. Дерево середньоросле.
Бланка – чеський сорт. Плоди зривають у жовтні. Грушки зеленувато-жовті, м’якоть середньої щільності, масляниста, кисло-солодка. Грушки масою 300–500 г, інколи до 800 г. Урожай може зберігатися до квітня. Дерево низькоросле.
Груша: сорти, які заполонили прилавки
Один із найпопулярніших сортів груш, які можна знайти в магазинах – груші англійської селекції Вільямс. Вважають, що сорт вивели у XIX ст., а пізніше з’явилися вже різновиди сорту: Вільямс літній (Дюшес), Вільямс зимовий (Кюре), Вільямс червоний (Руж Дельбара). Зараз дуже цінується літній сорт Пакхам – «брат» Дюшеса. Його у 1890 році вивів австралієць Чарльз Пекхам. Цей сорт вирощують в Австралії, Чилі, Аргентині, ПАР, у наших краях він не росте, на відміну від інших варіацій Вільямса. Розберемо їх детальніше.
Вільямс літній (Дюшес літній) – еталонний пізньолітній сорт. Плоди достигають під кінець серпня, можуть зберігатися 1,5 місяці. Дерево середньоросле, до 3 м заввишки. Врожайність – 80–120 кг із дерева. Плодоносити сорт починає на 6–7-й рік.
Вільямс зимовий (Кюре) – плоди збирають в кінці серпня; зберігаються вони до початку грудня. Дерево виростає до 6 м. Врожайність – до 250 кг із дерева. Плодоносити починає на 5-й рік.
Червона груша Вільямс (Руж Дельбара) – плоди з червоною шкіркою достигають до кінця серпня. Дерево має характерну червонувату кору на гілках, виростає до 3 м заввишки. Урожайність нижча, ніж у Дюшеса. Плодоносити починає на 5-й рік.
Груша Пакхам – сорт не вирощують у нашому кліматі, хоча селекціонери роблять спроби її прищепити на наші підщепи. Плоди достигають у південних країнах у лютому, вони зберігаються до вересня і на наших прилавках їх можна побачити навесні. Цінність сорту – в солодкому смаку та мускатному ароматі хрумких плодів.
Китайська груша (Наші, Азійська, Японська) – види груш (серія), які вирощують як в Азії, так і в Європі. Особливість сорту – форма плодів, яка нагадує яблуко. На смак – солодкі та хрумкі (сколюються). Плоди збирають у вересні, а зберігання різних сортів може розтягтися до 6 місяців. Китайська груша плодоносить на другий рік після посадки, стійка до парші, борошнистої роси та багатьох інших хвороб. Урожайність на 6-й рік – до 80 кг, згодом – 200–500 кг. В Україні грушу Наші вирощують в окремих садах, саджанці пропонують окремі розплідники. Зауважте, що саджанець на підщепі з айви за рік-два гине, тому найкраще купувати саджанець на грушевій підщепі.
Звісно, асортимент сортів грушевого дерева з тисячолітньою історією величезний і неможливо описати у статті переваги кожного сорту. Обирайте з новинок селекції сорти, які вам сподобались, та насолоджуйтеся грушевим смаком від літа до весни!
