Без жовто-помаранчевих солодких абрикосів важко уявити собі українське літо: вони без проблем ростуть у більшості регіонах. Користь цих фруктів важко переоцінити – чого вартий лише великий вміст калію та заліза!
Які ж дерева абрикосів посадити в саду? Як орієнтуватися в сортах? Які сорти абрикосів ранні, а які пізні? В цій статті я розповім про різні сорти абрикоса, щоб можна було обрати по одному з різних категорій і без проблем забезпечити собі ціле абрикосове літо!
Захист кімнатних рослин
Провідний експерт
03.11.2022
В даному розділі Ви дізнаєтеся, які шкідники та хвороби завдають шкоди Вашим рослинам.
БОРОШНИСТИЙ ЧЕРВЕЦЬ
Поширення: повсюдно в оранжереях і теплицях або в інших закритих приміщеннях.
Рослини, які пошкоджує: більшість квітково-декоративних рослин, зокрема цикламен, гібіскус, філодендрон, бегонію, драцену, орхідею, гарденію, бромелію, цитрусові та інші.
Шкоди завдають: личинки та дорослі особини (імаго).
Характер пошкодження: дорослі особини та імаго пошкоджують листя, тонкі гілочки, черешки, бутони та квітконіжки. Вони висмоктують із тканин клітинний сік, в результаті чого листки жовтіють, в’януть і з часом опадають. Пошкоджені частини рослин відмирають, іноді на них поселяються сажкові гриби. Рослини втрачають декоративний вигляд, а за масового заселення червцем – гинуть.
Розвиток: самка формує пухнасту сіточку, на яку відкладає жовті яйця. З них миттєво відроджуються личинки («бродяжки»). Вони плоскі, овальні, жовтого кольору і не мають волосяного покриву. Невдовзі личинки починають формувати білий восковий покрив, який покриває все їхнє тіло. Вони тричі линяють, постійно живляться, повільно пересуваються і живуть 2-3 місяці. Червець шкодить на всіх надземних частинах рослин, утворюючи великі скупчення, покриті білим рихлим нальотом.
Плодючість: від 20 до 240 яєць.
Кількість поколінь: 3-4.
Заходи захисту: обробка препаратом Флористін (обприскування заселених шкідником частин рослин).
ТРИПС ОРАНЖЕРЕЙНИЙ
Поширення: повсюдно в оранжереях і теплицях або в інших закритих приміщеннях.
Рослини, які пошкоджує: орхідея, фікус, хризантема, троянда, фуксія, камелія, цикламен, гербера, петунія, бегонія, монстера, пальмові та інші кімнатні.
Шкоди завдають: личинки та дорослі особини (імаго).
Характер пошкодження: живуть на нижньому боці листків або на пелюстках квіток, висмоктуючи клітинний сік. В місцях живлення утворюються іржаво-коричневі плями, листова поверхня покривається численними екскрементами, які мають вигляд дрібних чорних крапок. На верхньому боці листків з’являються дрібні сріблясті плями. Пошкоджені рослини втрачають декоративний вигляд. Часто оранжерейний трипс здатний переносити і вірусні хвороби.
Розвиток: дорослі особини повільно переміщуються по листках, практично не літають. Самки відкладають яйця по одному в епідерміс з нижнього боку листків, по 2-3 шт. щодня. За оптимальних умов розвиток яєць триває 17-20 днів. Потім з’являються личинки, які розвиваються у двох віках протягом 13 днів. Тривалість життя імаго досягає 7 тижнів. Оптимальні умови для розвитку: температура повітря +25…+27°C, віднос-на вологість 70-85%. Зимують яйця в епідермісі листків.
Плодючість: 25-50 яєць.
Кількість поколінь: 3-4.
Заходи захисту: обробка препаратом Флористін (обприскування заселених шкідником частин рослин).
ПЛОСКОТІЛКА ОРАНЖЕРЕЙНА
Поширення: повсюдно в оранжереях і теплицях або в інших закритих приміщеннях.
Рослини, які пошкоджує: понад 94 види рослин – азалія, бегонія, хризантема, фуксія, герань, фікус, гербера, плющ, гібіскус, орхідея, кактус, пальмові та ін.
Шкоди завдають: личинки та дорослі особини (імаго).
Характер пошкодження: личинки та дорослі особини пошкоджують листки, черешки та квітконіжки. На рослинах серед червонуватого нальоту складно розгледіти дорослих кліщів. Однак про наявність шкідників свідчать слабкі точкові проколи. За масового розмноження плоскотілок внаслідок висмоктування клітинного соку спостерігається побуріння та передчасне відмирання листків. Як результат, припиняється нормальний ріст і розвиток рослин та втрачається їх декоративний вигляд.
Розвиток: характеризується підвищеною потребою в теплі. В умовах закритого ґрунту розмножується безперервно протягом року. Кліщі малорухомі, живуть на нижньому боці листків. Тривалість розвитку при +23°C: яєць – 13 днів, личинок – 8 днів, німф першого і другого віків – 7 і 8 днів відповідно. В період спокою кліщі знаходяться на поверхні субстрату. Яйця відкладають поодиноко або купками.
Плодючість: близько 44 яєць.
Кількість поколінь: в теплицях та оранжереях – безперервний розвиток протягом року, у відкритому ґрунті – до 5.
Заходи захисту: обробка препаратом Флористін (обприскування заселених шкідником частин рослин).
БІЛОКРИЛКА ОРАНЖЕРЕЙНА
Поширення: повсюдно в оранжереях, теплицях або в інших закритих приміщеннях.
Рослини, які пошкоджує: орхідея, фуксія, пеларгонія, пуансетія, бегонія, цитрусові, інші кімнатні та овочеві культури в закритому ґрунті (більше 200 видів рослин).
Шкоди завдають: личинки, німфи та дорослі особини (імаго).
Характер пошкодження: живляться клітинним соком рослин і покривають листки липкими солодкими виділеннями, на яких розвиваються сажкові гриби. Утворення чорного нальоту погіршує процеси дихання та фотосинтезу, в результаті чого пригнічується ріст і розвиток рослин. Листки, пошкоджені шкідником, скручуються та засихають. Крім цього, білокрилка здатна переносити ряд вірусних хвороб.
Розвиток: в закритому ґрунті розвивається весь рік. Самка відкладає яйця у вигляді кільця по 10-20 шт. на нижній бік молодих листків. Ембріональний розвиток, залежно від температурного режиму, триває 7-13 діб. Потім відроджуються личинки («бродяжки»), які протягом перших кількох годин пересуваються в пошуках найкращого місця для живлення, а прикріпившись до листків, стають нерухомими. Личинки тричі линяють, а пізніше перетворюються на німф. З часом спостерігається виліт із німф імаго, які через 2-3 дні спарюються і починають відкладати яйця. Для розвитку одного покоління за оптимальних умов необхідно 23-25 днів (температура повітря +21…+23°C, відносна вологість повітря 63-75%). В літній період шкідник може мігрувати на грядки та пошкоджувати овочеві культури і бур’яни.
Плодючість: в середньому, 130 яєць.
Кількість поколінь: 10-12 і більше.
Заходи захисту: обробка препаратом Флористін (обприскування заселених шкідником частин рослин).
ОСНОВНІ ХВОРОБИ
БОРОШНИСТА РОСА
Поширення: повсюдно в оранжереях і теплицях або в інших закритих приміщеннях.
Рослини, які уражує: бегонія, циссус, гортензія, каланхое, фіалка, азалія, хризантема, гвоздика, вереск, гербера, петунія та інші кімнатні.
Оптимальні умови розвитку: температура повітря +18…+25°C, відносна вологість повітря 70-80%, надлишкове підживлення азотними добривами.
Симптоми: характерною особливістю борошнистої роси на різних кімнатних рослинах є наявність білого павутинного нальоту, який з часом стає сіруватим. Спершу на листках, бутонах, стеблах з’являються невеликі плями, які в подальшому розростаються та набувають буруватого забарвлення. Уражені рослини відстають у рості, листя деформується, а за сильного розвитку – всихає і передчасно опадає, бутони не розкриваються, рослини не цвітуть і втрачають декоративний вигляд. Лишаються лише оголені гілочки, покриті буруватим нальотом, який швидко розростається та охоплює всю рослину. Борошниста роса на бегонії, петунії: на верхньому та нижньому боці листків утворюється білий борошнистий наліт. Хвороба уражує і квітки. Тканини під нальотом набувають коричневого забарвлення. Борошниста роса на циссусі: на листках спостерігається білий наліт, плями стрімко збільшуються, листкові пластинки деформуються, уражені частини засихають. Борошниста роса на гортензії: на листках утворюються жовтувато-зелені, пізніше – червонувато-коричневі чітко окреслені плями. З нижнього боку вони покриваються сірувато-білим або фіолетовим нальотом гриба. Борошниста роса на хризантемі: на верхньому та нижньому боці листків, а також на черешках утворюється білий борошнистий наліт. Листки деформуються, бруньки засихають. Під нальотом утворюються коричневі плями. Борошниста роса на вереску: нижні листки стають червонуватими, на листках і черешках утворюється білий борошнистий наліт. Гриб уражує і квітки.
Джерела інфекції: уражені рослини.
Заходи захисту: видалення уражених частин рослин, обприскування хворих рослин препаратом Флористін.
ІРЖА
Поширення: повсюдно в оранжереях і теплицях або в інших закритих приміщеннях.
Рослини, які уражує: пеларгонія, фуксія, азалія, хризантема, гвоздика, фіалка.
Оптимальні умови розвитку: температура повітря +16…+21°С, наявність краплинної вологи протягом 3-х годин.
Симптоми: на листках з’являються плями іржаво-коричневого кольору, а також пустули (подушечки), з яких вивільняється порошкоподібна маса (спори збудника). На верхньому боці листків пеларгонії з’являються світлі плями, а на нижній – коричневі подушечки, розміщені колами. На нижньому боці листків фуксії утворюється велика кількість дрібних лимонно-жовтих пустул; пізніше нижні листки жовтіють і опадають. На листках азалії з’являються світлі вдавлені плями, а із нижнього боку – жовтуваті, іржаво-бурі подушечки. Зверху на листках хризантеми утворюються випуклі світлі плями, а знизу – білі воскоподібні вирости. На листках і стеблах гвоздики формуються вдавлені світлі плями, а знизу – жовті, згодом – буруваті здуття. В результаті розвитку хвороби порушуються процеси дихання рослин, листки всихають, відмирають, втрачається декоративний вигляд.
Джерела інфекції: уражені рослини, на яких зберігаються спори.
Заходи захисту: правильний догляд, видалення уражених частин рослин, обприскування препаратом Флористін.
СІРА ГНИЛЬ
Поширення: повсюдно в оранжереях і теплицях або в інших закритих приміщеннях.
Рослини, які уражує: аспарагус, азалія, гортензія, гербера, пуансетія, каланхое, орхідея, фіалка (сенполія), хризантема, гвоздика, вереск, фуксія, пеларгонія, петунія, бегонія, цикламен, глоксинія та інші кімнатні.
Оптимальні умови розвитку: помірні температури – 15…+23°С, відносна вологість повітря від 93%.
Симптоми: на листках, квітках та інших частинах рослин з’являються коричневі або бурі гниючі плями з сірим нальотом. Пізніше гниль розростається, повністю охоплюючи окремі органи. На бегонії, фуксії, вереску, фіалці уражені тканини стають м’якими та водянистими. При високій вологості повітря на них утворюється сірий наліт. А на цикламені та орхідеї уражені квітки лише за одну ніч можуть покритися цяточками. На пуансетії окремі пагони в’януть і відмирають. За високої вологості на потемнілих стеблах формується сірий наліт. На приквітках з’являються світлі цяточки, які згодом переростають у бурі плями. На суцвіттях також утворюється сірий наліт, який поширюється на інші частини рослини. Молоді пагони знебарвлюються всього за кілька міліметрів від пазухи листків. Через неї гриб проростає і потрапляє в стебла, які з часом знебарвлюються та відмирають. На хризантемі темними цяточками спочатку покриваються пелюстки, квітки починають гнити від основи. Тканини розм’якшуються і покриваються сірим нальотом. На пеларгонії уражені листки та квітконоси покриваються бурими мокрими плямами, на яких формується сірий наліт гриба. Сіра гниль призводить до втрати декоративних якостей кімнатних рослин.
Джерела інфекції: склероції та міцелій на рослинних рештках і в ґрунті.
Заходи захисту: правильний догляд, регулярне провітрювання, видалення уражених частин рослин, уникнення перезволоження, обприскування хворих рослин препаратом Флористін.
Поділитися
Супутні товари
