Фізіологічна роль міді: входить до складу ферментів, які беруть участь в окисно-відновних процесах, покращують інтенсивність фотосинтезу, сприяють утворенню зеленого пігменту (хлорофілу), мають позитивний вплив на азотний та вуглеводний обміни, підвищують морозо-, посухостійкість, стійкість культур до грибкових і бактеріальних хвороб.
ДЕФІЦИТ МІДІ
Мідь позитивно впливає на підвищення вмісту крохмалю в бульбах картоплі, цукру та аскорбінової кислоти в плодах та ягодах плодових і ягідних культур, білка – в зерні зернових Елементи мінерального живлення культур, цукру – в коренеплодах цукрового буряка, моркви, жиру – в зерні олійних культур. Культури потребують міді на початкових фазах їх росту та розвитку, а до початку цвітіння засвоєння міді майже завершується. Ознаки нестачі міді: за нестачі міді спостерігається в’янення культур, проявляється хлороз на верхніх листках, втрачається тургор, затримується стеблування, слабко формується насіння. За сильної нестачі міді припиняється ріст і розвиток культур, листки на верхівках стебел опадають, порушується утворення репродуктивних і запасаючих органів культур. На плодових деревах розвивається суховерхість. На листкових пластинках слив та абрикосів з’являються ознаки хлорозу. У томатів коренева система повільно розвивається, затримується ріст і розвиток пагонів, листки набувають темно-синьо-зеленого забарвлення та закручуються, квітки не утворюються. Якщо візуальні ознаки міді на культурах відсутні, проте існує прихована нестача міді, завжди буде суттєве зниження врожайності культур. Досить чутливими до нестачі міді є овочеві культури, буряк столовий, горох, менш чутлива – картопля. Мідь не здатна пересуватися зі старого листя до молодого (до реутилізації). Нестача міді на культурах проявляється на піщаних ґрунтах із високим вмістом азоту.